14 березня 2017 року у Полтавській школі №5 відбулася зустріч із відомим мовознавцем Олександром Авраменком. Звичайно, усі вчителі-філологи,  випускники знають його ім'я, бо саме ця людина асоціюється з ЗНО з української мови та літератури - головним і обов'язковим екзаменом для вступу до вищих навчальних закладів.

     Мене , як учителя,  вразило те, що ,по-перше, незважаючи на свій достатньо молодий вік, О.М.Авраменко вже написав велику кількість навчальних підручників і посібників, за якими учні й готуються до ЗНО. По-друге, як дуже активна й амбіційна людина, він створив відеоцикл експрес-уроків, які транслюються декілька разів на тиждень на телеканалі 1+1, а також, як з´ясувалося, навчає багатьох відомих і багатих людей зі сфери шоу-бізнесу й політики правильно говорити українською мовою.

    Приємно здивував його стиль невимушеного спілкування з аудиторією , тонке почуття гумору , а добре поставлений голос у поєднанні з перлами "барвінкової-калинової" і веселою вдачею легко утримують увагу слухачів .

     Олександр Авраменко щедро ділився з нами і своїм життєвим досвідом . Гуру української мови наголошує, що секрети його успіху-у відмові від безглуздої ліні та в повазі до безцінного часу життя, відданості своїй меті. Однак мовознавець наполягає на тому, що у всьому потрібно дотримуватися «золотої середини»…

Тарас Шевченко!... Це ім'я дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Пушкін і Толстой, Гете і Байрон, Шіллер і Гейне, Бальзак і Гюго, Міцкевич і Бернс, Руставелі і Нізамі, чия мистецька спадщина стала надбанням усього передового людства.

Тарас Шевченко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов' ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум'яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.

Тарас Григорович Шевченко прожив  дуже мало - лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі: 24 роки - під ярмом кріпацтва і понад 10 років - у найжорсткіших умовах заслання. А решту - 13 "вільних" років перебував під невсипущим наглядом жандармів.

Уже для багатьох поколінь українців - i не тальки українців - Тарас Григорович Шевченко означає так багато, що сама собою створюється iлюзiя, нiби ми все про нього знаємо, все в ньому розумiємо, i вiн завжди з нами, в нас. Та це лише iлюзiя. Шевченко як явище велике й вiчне - невичерпний i нескiнченний. Волею iсторiї вiн ототожнений з Україною i разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе новi днi i новий досвiд народу, вiдзиваючись на новi болi й думи, стаючи до нових скрижалiв долi. Вiн росте й розвивається в часi, в iсторiї i нам ще йти i йти до його осягнення. Ми на вiчнiм шляху до Шевченка… 

---

...А що ж примусило молодого поета і художника здійснити подорож на Нікопольщину? На це запитання можна дати однозначну відповідь, коли добре вивчити внутрішній світ Шевченка. По-перше, поета вабили сюди історичні місця і пам'ятники, пов'язані з історією козацтва запорозького. Адже Нікопольщина, як відомо, була колишнім центром Запорожжя, тим осередком, про котрий М.В.Гоголь писав: «Вот то гнездо, откуда вылетают все те гордые и крепкие, как львы! Вот откуда разливается воля и казачество на всю Украину» (Н.В. Гоголь. «Тарас Бульба»)...Тарас Шевченко

https://youtu.be/3ty0aWDlyus